Дискусійний клуб

Нове ВІДЕО від Дикусійного клубу : трохи самоіронії та веселощів

Кумедний, яскравий там бадьорий - саме таким був представлений новий відеоролик від міжфакультетського Дискусійного клубу ЛНУ імені Івана Франка. 
Це перше відео від DC-studio, більше того, котре знімалось  не у рідному місті Львові, а підчас поїздки  у Харків на засідання подібного новоствореного аналітичного клубу.
Презентація пройшла у середу, 21 листопада, по закінченню DC Talk з Оксаною Дащаківською.
Під музику AC/DC "Are you ready ?" на відео можна побачити масу позитивних емоцій, цікаві фотографії з обличчями дискусійників, великі вулиці та цікавинки Харкова, зокрема Леніна та найголовніше - отримати відповідь на запитання "Що таке DC ?"

Дискусійний клуб

Захід та Схід обмінялись досвідом

15 листопада львівський міжфакультетний Дискусійний клуб був запрошений до Харкова на перше засідання  новоствореного аналітичного клубу "Соціоreality", який існує на базі соціологічного факультету Харківського національного університету імені Василя Каразіна.

Ірина Бекешкіна

 «Клуб було створено не просто для проведення зустрічей з представниками академічної сфери, цікавими вченими, експертами, але й також з політиками, представниками бізнесу, представниками третього сектору, і основна ідея – це інноваційна форма підготовки студентів та молодих вчених, де перед зустрічами члени клубу готуватимуться, відроблятимуть методи вивчення соціальної реальності, вивчення соціальних процесів, аналітики», - зазначила одна з співорганізаторів Ольга Гужва.

Оскільки перша зустріч відбувалась у формі дискусії, її гостями стали спеціаліст у галузі політичної та електоральної соціології, директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна та  генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, професор кафедри соціології Університету «Києво-Могилянська Академія»  Володимир Паніотто.

Також слідкувати за засідання клубу у цей день міг кожен охочий, адже дискусію транслювали в прямому ефірі на телеканалі beTV, тим паче уразі виникнення питань з боку глядачів, вони могли їх поставити гостям у соцмережі Facebook.

У ході зустрічі Бекешкіна розповіла: що таке соціологія, яка робота соціолога, чим відрізняється справжні від липових соціологів. Також були порушені такі питання, як рівень відповідальності соціологів та їхня місія, довіра населення до соціологічних компаній, ринок соціологічних послуг. Ну і що ж за дискусія, коли не згадується політика та окремі особи, без чого і не обійшлось. Тут Бекешкіна гарно підкреслила : «Доки соціологів не обізвали «проститутками», доти виборча компанія в Україні не розпочалась».

Після палкої двохгодинної дискусії настав час для пам’ятних фотографій та подарунків, якими були винагороджені головні гості цього дня.

Це був кінець першого засідання клубу "Соціоreality", проте на цьому день у Дискусійного клубу не завершився. Після прибуття у номер «дискусійники» у рамках проекту Сampus 3.0 взяли участь в онлайн-дебатах зі «свободівцем» Олександром Ільєнко та представником партії «Батьківщина» Геннадієм Зубко.

Наступний день був днем від’їзду, і ,оскільки лишалось кілька годин вільного часу, львів’яни не могли собі відмовити у маленькій культурній програмі - екскурсії великим містом. Окрім прогулянки скверами, площами, студентам вдалось зробити чимало фотографій та покататись на метро, а також завітати у Харківські історичний та літературний музеї.

Зміцнення української свідомості у Дзеркальній залі

8 листопада головний редактор газети «День» Лариса Івшина завітала до Франкового університету на  черогове засідання міжфакультетського Дискусійного клубу, тема якого була у цей день - «Бронебійно публіцистка» : шляхи фармації національної свідомості».

    Цього дня у Дзеркальній залі основна увага була зосереджена навколо публіцистичної статті Івана Яковича Франка «Що таке поступ ?», котра увійшла до серії «Бронебійна публіцистика». Розпочала дискусію сама пані Лариса Олексіївна, розповівши нам трохи про «Бронебійну публіцистику», свої подорожі Україною, газету «День» і її літню школу та інші цікаві новини і факти.

    Пізніше до дискусії залучались такі відомі особи, як Святослав Пилипчук - директор Інституту Франкознавства, декан філологічного факультету - Ярослав Гарасим, декан факультету журналістики – Михайло Присяжний, Юліана Гаврилюк – одна з засновників Дискусійного клубу та багато інших. Зауважу, не можна не згадати і виступ Богдана Тихолоза, інтелектуала сьогодення, котрий являється упорядником випуску праці Франка  у серії «Бронебійної публіцистики».

    Також до мікрофону виходили наші студенти – Ксенія Матіюк та Соломія Буй. Зазначу надзвичайно гарну доповідь першокурсниці Соломії, котра спочатку підсумувала враження від «Духу руїни» Олега Ольжича, теми минулої дискусії, та завершила саме «поступом» «каменяра», звернувши увагу на те, що це таке, як суспільство реагує на нього та який він у нашому суспільстві в цілому.

    Упродовж франково-гарячої дискусії не вдалось оминути і теми політики, зокрема, політиків, різні партії, вибори та інше. Більше того, спілкуючись, Івшина розкрила маленький секрет – у новому глянцевому журналі«Маршрут №1», котрий є додатком «Дня»,  наступний номер буде про наш Львів.

    А по закінченню цієї феєричної дискусії  головний гість роздавала нагороди найактивнішим учасникам. Стало також відомо, що планується ще одна зустріч, подібна до цієї, у грудні.

Але на цьому дискусія не завершилась – продовження відбулось наступного дня у прес-клубі ЛОДТРК – 12-го каналу.

Дискусійний клуб

Джумбер Дзігуа у Дискусійному клубі

Дискусійний клуб ЛНУ й надалі продовжує активно працювати. Цієї середи у рамках "DC Talk" на палку дискусію завітав Джумбер Дзігуа - голова грузинської громади у Львові.
  Тема дискусії була стосовно революції в Грузії, її становище до і після президентських виборів 2003, також проводили паралелі з Україною, яких, до речі, виявилось набагато більше ніж очікувалось. Загалом зустріч пройшла надзвичайно вдало та багатою на запитання - як завжди.
Оскільки листопад присвячений голодомору і наступна зустріч буде відбуватись за сценарієм "DC Watch", ми матимемо змогу переглянути документальний фільм про події періоду голодомору, після чого відбудеться активна дискусія, плин коментарів, вражень стосовно побаченого.

Наступна зустріч у середу о 17:00 

Вахтанг Кіпіані дає бліц-інтерв'ю 

По закінченню другого дня майстер-класу від Вахтанга Кіпіані мені вдалось задати йому декілька питань.

Знаючи, що інтернет став невід'ємною частиною життя сучасної людини, скажіть, будь ласка, як Ви використовуєте соцмережі у професійній діяльності ?
Я беру багато інформації. Наприклад, для "Історичної правди" ми знаходимо у блогах або в ЖЖ, на стінах у "Фейсбуці". Не можна сказати, що це джерело №1, але це важливе джерело для поповнення рубрики, наприклад, "дайджест", рубрики "коротко" (новини по суті).Тобто ми просто знаходимо, зв'язуємось з людьми, іноді знаходимо фотографії. Тому для нас це просто один з інструментів поруч з інформ-агенствами, популярними сайтами, періодичною пресою. Усе залежить від довіри до конкретного джерела. Ми моніторимо кілька десятків сайто-блогів або сторінок у "Фейсбуці" тих людей, які пишуть про історію. Таким чином це для нас один з робочих інструментів.

А які саме соцмережі Ви використовуєте ?
Я використовую практично тільки "Фейсбук". Але я також активно користуюсь блогосферою у вигляді живого журналу. "Твітер" - ми використовуємо тільки для розгону інформації, Тобто рекламуємо публікації на "Історичній правді". Там більше п'яти тисяч читачів. Таким чином десь пару сотень людей переходить щодня з "Твітера" на "Історичну правду". Ми в "Твітері" нічого не шукаємо, не стежимо. Там є цікава інформація, але на це просто немає часу.

Ми знаємо, що в Україні ставлення до упівців є не однозначним. Хтось їх вважає героями, а хтось зрадниками. Скажіть, будь ласка, як писати про УПА, щоб це не було занудно і в той же час не було провокацій ?
Спочатку треба розібратись в своєму ставленні до них. Бо очевидно, що немає єдиного ставлення, тому що діяльність УПА, її ідеологія сама по собі контроверсійна. Тому, відповідно, єдиного нейтрального ставлення ніколи не буде. Журналіст, який пише на цю тему, має бути свідомий того, що він входить на конфліктне поле. Я би радив спочатку працювати в жанрі мікроісторії, тобто розповідати конкретні історії з життя конкретних людей, пов'язаних з процесом УПА, наприклад. Або надрукувати документ і коментар до нього. Тобто не виходити на рівні узагальнення герої вони чи ні. Треба просто наповнювати нашу сферу, наш медіа-простір конкретними фактами. Писати про ті часи, про тих людей, про їхні мотиви, про їхні помилки, про їхні публікації, про вчинки. Причому, як про тих, хто воював в УПА, так і про людей, які з ними воювали. Бо у радянського керівництва була своя логіка, своя логіка також була і у польських партизанів, у польського цивільного населення, була своя логіка і у євреїв, у німців. Тому, відповідно, журналіст, який цікавиться історією, має спочатку зрозуміти для себе весь контекст і не виходити на рівень великих статей, текстів, які про все. Покищо, на мою думку, потрібна писати про конктерних людей, обставини, події, і тоді це принесе потенційну користь.

Майстер-клас від Вахтанга Кіпіані

У вівторок, 9 жовтня, до нас, факультету журналістика ЛНУ ім. Івана Франка, у гості завітав заслужений журналіст України, головний редактор сайту «Історична правда», ведучий телеканалу ТВі - Вахтанг Кіпіані.
Мушу сказати, що зустріч вдалась на ура. Вахтанг Теймуразович проводив публічну лекцію на тему "Стовп ганьби", нові медіа та політичні міфи". Також студенти задавали чимало питань,  диспутували на різні теми, зокрема про соцмережі та їхній вплив, політику (не оминули, звичайно, вироби 2012), телеканал ТВі тощо. Усі отримали море емоцій і бурю  вражень та, на мою думку, найголовніше - журналістське натхнення для подальшого росту.

Як його схарактеризувати кількома словами ? Я б сказав, шо це людина надзвичайно широкого світогляду і освічено-обгрунтованої думки. По суті людина істино мислячої сили.

По закінченню лекції нам повідомили, що цього ж дня у головному корпусі будуть показувати фільм, вибраний самим Вахтангом, тож після такої лекції у його виконанні відмовитись було вкрай важко. Фільм називається "Il divo" ( Изумительный ) - історія про легендарного італійського прем'єр-міністра Джуліо Андреотті, який пропрацював на цьому місці чи то шість, чи то сім термінів.
Це була наша не остання зустріч з журналістом, чому були усі роді. Вахтанг дав нам іще один майстер-клас наступного дня, детально розповівши  нам про проект "Великі українці" на "Інтері", де безпосередньо приймав активну участь, будучи шеф-редактором проекту, але про це дивіться трішечки пізніше.

to be contined